Гамлет, принц Датський

Берег моря. Чути розбещенні крики морських птахів, ревіння моржів, а також інші звуки, іздаваємиє різною морською сволотою. На берег моря виходить Гамлет, принц Датський, одягнений в зручну товстовку й такі самі парусинові штани. Гамлет красиво підперезаний вузьким шкіряним пояском. Він босий, бородатий і п_цаватий. В руках у нього дебелий дрючок.

Гамлет:
- Як остоп_здило купатися мені. Чи може іскупатися? Купатись чи не купатись? Бл_дські ці питання за_бують. То може варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфляєм х_ярити, аж поки за буями в очах не потемніє? Ну а згодом? Про наслідки можливі не подумать? Один лиш тільки раз і вже п_здець крадеться з усмішкою хижой. Простуда, геморой, чиряк на сраці, від шприцу гематоми, лікарі, а зрештою й сира могила... На ній Офелія, вонюча та купка маргариток. І надпис: тут лежить тот фраєр, що любив купатись. Ні, такіє варіанти _бав я в рот і в носа.

І Гамлет харкає у море і його дрючком п_здячить. Підходить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій:
- Мон шер Гамлет! Ходімо в кабінет. Цукерку дам тобі я посмоктати. Цукерка дуже кльова, Тузік смачний.

Клавдій огидно плямкає губами, ізображая чудний нех_йовий Тузік. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному простирадлі.

Привид:
- Не вір, мій сину, цьому п_дорасу. Цукерку ту тобі він в жопу встромить.

Клавдій:
- А-а-а-а!!!
Тікає.

Привид:
- От бач, злякався, й_баний сцікун. Він обісцяв мене на полюванні, коли я міцно спав. Підступною рукою він в ухо спрямував свого брудного х_я. І скоцап_здило моє прекрасне тіло смертельная гангрена. Я помсти хочу! Побачить цю падлюку на параші, за грою в півника з неголеним убивцей, або в конторі сраним інженером, або у юрті раком на підлозі татари щоб його _бали в жопу!

Гамлет:
- Не можна мстить. Повинні ми любити всіх п_дорасів, злдіїв, убивць. Бо кожний з них - все Божеські тварюки.

Привид:
- То може ти і м'яса не їси?

Гамлет:
- Ні, не їм я м'са принципово. Я тільки випить іноді люблю, бо ми народ широкий і гостинний і випити ми можем до х_я. Намного більше всяких інородців, жидів та басурман.

Привид:
- Х_йова мода. Пробзд_лось щось у Дацькому князівстві... Коли я був царем, _бав я всіх богоносців у купі з Львом Товстим. Но це, конєчно, в смислє переносном. Но п_дорасів з дєтства не любив, ще посилав їх на хімію _бошить на благо Батьківщини. О часи, о Данія нещасна!

Гамлет:
- Ви, батько, там привидом вже зовсім за_бали. Щось п_здите, що не просцяти і за цілий тиждень. Я вам сказав, що мститися не можна, бо всі люди - це браття на Землі (...) В цілому ж я гуманіст, не то що ви, папаша. Вам тільки би горілки засадить та мамку на печі _бати, аж дим із хати йде. А потім чаю посьорбати і кидати сокиру в паралізовану бабусю, в унітаза чобітьми х_ярить і так же много другої х_йні за вами замічав я. Навіщо вам свого родного брата, слабкішого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам м_ньет? От він і _банувся, бідолашний, і це не дивно. Мати ж моя, бідна, ненавиділа вас, як я жидів. Мене ж, синка хорошого, любила і часто пестила. А я з нею грався у курочку і півника. Ви, батьку, п_здуйте в ваше море та хутчіше, бо я дрючком пере_бу. Ще й дядька позову і ми з ним разом таких п_здюлей вам понакладаєм, що Данія здригнеться.

Привид:
- С_чій сину, х_йовий недоносок! Так на батька! Таку х_йню казать! Чом не втопив я тебе в м_лаф'ї як ти родився? Чом не засунув в жопу головою і задушив? От курвяча сімейка! Зажди ж у мене!

Привид топиться у морі.

Гамлет:
- Папаша бл_дський, в доску за_бали. Піти та випить в бару шампаньйоли, бо в роті мов коти понасцікали і не свідомо хочеться лизати шершавим язиком гарячі зуби...

Гамлет уходить, моржі ревуть, птахи кричать, море шумить.

На сцені збоку стоїть рояль "Стінвей". На ньому лежать шпроти. Посеред сцени стоїть величезне кацапське крісло, позбавлене будь-якого художнього смаку. Над ним герб висить національний. На гербі зображено ведмедя. В одній руці ведмедя серп, у другій балалайка. Це символізує працелюбність та незакомплексованість тварюки. У кріслі сидить Маргарита, мати Гамлета і вишиває комірець косовроточки. Вона наспівує пісню "Камарінськую". Непомітно, м'якою ходою п_дораса, входить Клавдій, хтивий дядько принца.

Клавдій:
- Сьогодні я гуляв на взмор'є з твоїм синком красивим. Я конхвету хорошу дуже, смачну, йому давав, но он не взял, м_діла.

Маргарита:
- Какой чудак, єй богу...

Клавдій (сам до себе):
- Я ви_бу його.
(до Маргарити):
- Конхвета Тузік очень не х_йова.

Маргарита (лагідно):
- Бешкетнику...

Клавдій:
- Чимось бздить у кабінеті, неначе хтось насрав нечістоплотно! Відкрийте хвортку, хами, щоб пробзділось.

З'являються два хами. Підскочивши, два хами в косоворотках і чоботях швиденько відкривають хвортку і в неї в ту же мить влітає Привид.

Привид:
- Ага, п_длюки! Всім скидать штани, ставати раком! Щас п_здець вам буде, зливайте воду, й_бані д_біли, чи як там вас.

Клавдій, Маргарита і хами швидко виконують накази Привида, який дико регоче і літає по кабінету.

Клавдій:
- Мій Привиде, ніякої х_йні не робим ми. Ко всім жидомасонам іспитуєм ми злобу і ненависть і каждий день національні гімни на балалайці хором ісполняєм. Бояться нас жиди та басурмани, престіж крепчаєт, мощно возрастаєт день ото дня процент жиров у маслі. Довольні хами, ситі в них _бала. Гораздо менше стало п_дорасів, _бошать всі вони як папа Карло на хімії в Черкасах. Лісбіянки - усі на Соловках.

Входить Гамлет. Він в ж_пу п'яний. В одній руці у його дрючок, у другій шампанське.

Привид:
- Дивись, мій сину, це - жидомасоні. Ти зап_здяч дрючком їм по печінці, потом мені доложиш. Шо не ясно?

Гамлет:
- Папаша, всьо в лучшем відє, не волнуйтесь.

Гамлет п_здить усіх дрючком: п_здячить герба з ведмедем, потім заливає шампанське в рояль і шпроти запускає туди ж. І по роялю п_здить дрючком. Рояль гуде.

Привид:
- Мій сину, то рояль, його не надо п_здить. За валюту його я купував.

Гамлет:
- _бав я і рояль, і валюту, і всіх ...

Гамлет п_здить Привида дрючком. Привид падає. На полу лежать трупи, поп_жжені Гамлетом. В роялі тихо плавають шпроти. Входить Зігмунд Фрейд. Його окуляри таємничо блищать у темноті.

Гамлет (потихеньку починає тверезити):
- Ітогі подведьом. Уп_здив тата. І мамку зп_здячив з рідним дядьком. Поп_здив мебель ценную, герба національного х_йнув. Усюди смерть, розруха. Не буду більше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатива? П_здець всем сподіванням. Ех, бідна Данія...

Гамлет рве на собі товстовку і тихо грає музика, приємний голос співає "Яблучко". Зігмунд Фрейд підходить до Гамлета, колить його у ср_ку шприцем і уводить до божевільного дому.
На сцені з'являються семеро матросів в жахливих чорних бушлатах. Пісня "Яблучко" переможно шириться. Під веселі звуки "Яблучка" матроси мовчки відбивають чочотку.

КІНЕЦЬ